Про ідею
Про ідею
Кут 772. Скарби - Архітектурно-мистецькі дослідження та рефлексії на тему нематеріальної культурної спадщини у двох громадах на відстані 772 км. Метою дослідження було розкрити потенціал креативності, що губиться у щоденних турботах та нівелюється в умовах війни. Ми ставили собі дуже абстрактні задачі знайти, надивитись, наслухатись, поділитись досвідом, набратись вражень і підсвітити це у свій кураторський, мистецький та архітекторський спосіб.
Кожна громада має свої особливі локації, від котрих починалися наші пошуки.
У Краснокутській громаді все почалось з Хати-мазанки на Белебені, де місцеві жителі практикують архаїчні практики мазання та створили простір спільнодії для занять творчістю та освітніми практиками. Від цієї хати нам пролягла дорога до простору БрАти - де гуртуються креативні індустрії с.Козіївка. Тут ми познайомились з місцевими майстрами, котрі свою традиційну практику перетворюють на сучасну прибуткову справу.
У Збаразькій громаді програма відбувалась у Мистецькій резиденції імені Назарія Войтовича, де через сучасні медіуми митці переосмислюють локальний контекст та історію громади, і зокрема с.Травневе, де народився і виріс наймолодший Герой Небесної Сотні - Назарій Войтович. Програми резиденції та створення самого простору який носить ім’я юного митця, є переосмисленням збереження спільної пам’яті. Громада за характером це енциклопедія історичних подій, котрі фіксуються у архітектурі, традиціях та побуті.
Громади різні та прекрасні у своїй різноманітності, одна громада активно використовує архаїчні традиційні практики як у домашньому вжитку так і для розвитку бізнесів, а інша ніби архіваріуси збирають крихту до крихти та обереігають усе знайдене і нарешті дозволене.
Громади мають різні історичні передумови до формування своїх характерів - локі місця.
Але найголовніше що ми знайшли - це люди. Люди носії традиційного побуту, люди носії знань, люди котрі цікавляться локальними особливостями і саме про них наш проєкт.
Кут 772. Скарби - Архітектурно-мистецькі дослідження та рефлексії на тему нематеріальної культурної спадщини у двох громадах на відстані 772 км. Метою дослідження було розкрити потенціал креативності, що губиться у щоденних турботах та нівелюється в умовах війни. Ми ставили собі дуже абстрактні задачі знайти, надивитись, наслухатись, поділитись досвідом, набратись вражень і підсвітити це у свій кураторський, мистецький та архітекторський спосіб.
Кожна громада має свої особливі локації, від котрих починалися наші пошуки.
У Краснокутській громаді все почалось з Хати-мазанки на Белебені, де місцеві жителі практикують архаїчні практики мазання та створили простір спільнодії для занять творчістю та освітніми практиками. Від цієї хати нам пролягла дорога до простору БрАти - де гуртуються креативні індустрії с.Козіївка. Тут ми познайомились з місцевими майстрами, котрі свою традиційну практику перетворюють на сучасну прибуткову справу.
У Збаразькій громаді програма відбувалась у Мистецькій резиденції імені Назарія Войтовича, де через сучасні медіуми митці переосмислюють локальний контекст та історію громади, і зокрема с.Травневе, де народився і виріс наймолодший Герой Небесної Сотні - Назарій Войтович. Програми резиденції та створення самого простору який носить ім’я юного митця, є переосмисленням збереження спільної пам’яті. Громада за характером це енциклопедія історичних подій, котрі фіксуються у архітектурі, традиціях та побуті.
Громади різні та прекрасні у своїй різноманітності, одна громада активно використовує архаїчні традиційні практики як у домашньому вжитку так і для розвитку бізнесів, а інша ніби архіваріуси збирають крихту до крихти та обереігають усе знайдене і нарешті дозволене.
Громади мають різні історичні передумови до формування своїх характерів - локі місця.
Але найголовніше що ми знайшли - це люди. Люди носії традиційного побуту, люди носії знань, люди котрі цікавляться локальними особливостями і саме про них наш проєкт.
“Наші скарби це люди!”
“Наші скарби це люди!”
Про роботу
Про роботу
Команда пілотної програми мистецько-архітектурної дослідної резиденції об’єднала дослідницю нематеріальної культурної спадщини, кураторку мистецьких проєктів, архітектора-урбаніста, мисткиню котра зосереджена на дослідженнях ідентичностей, та митця, котрий своїми проєктами реагує на соціальні та геополітичні виклики.
До розвитку ідеї проєкту долучились Ірина Каць - дослідниця, Люся Ничай - кураторка, Роксолана Дудка - мисткиня, Вартан Маркар’ян - митець, Олександр Столовий - архітектор-урбаніст.
Різноманітні компетенції та підходи членів команди зробили процес дослідження багатогранним та об’ємним.
Команда розпочала свою роботу онлайн та визначилась з питаннями, відповіді на які вони вирушили шукати у дві громади на відстані 772 км. Кожна програма тривала тиждень, це дозволило отримати перші враження, подивитись свіжим оком на громади, знайти найсміливіших публічних креативних людей та почати комунікацію.
Переосмислення досліджень часково відбулося у період підготовки до виставки, візуально-наративної презентації яскавих особливостей громад; теоретичні питання, що постали у процесі досліджень були винесені на публічне обговорення на нетворкінговій події; робота над осмисленням результатів досі триває і точно матиме продовження.
Про свої підходи у роботі, роздуми про культурну спадщину та рефлексії на програму поділились наші учасники в коротких інтерв’ю.
Команда пілотної програми мистецько-архітектурної дослідної резиденції об’єднала дослідницю нематеріальної культурної спадщини, кураторку мистецьких проєктів, архітектора-урбаніста, мисткиню котра зосереджена на дослідженнях ідентичностей, та митця, котрий своїми проєктами реагує на соціальні та геополітичні виклики.
До розвитку ідеї проєкту долучились Ірина Каць - дослідниця, Люся Ничай - кураторка, Роксолана Дудка - мисткиня, Вартан Маркар’ян - митець, Олександр Столовий - архітектор-урбаніст.
Різноманітні компетенції та підходи членів команди зробили процес дослідження багатогранним та об’ємним.
Команда розпочала свою роботу онлайн та визначилась з питаннями, відповіді на які вони вирушили шукати у дві громади на відстані 772 км. Кожна програма тривала тиждень, це дозволило отримати перші враження, подивитись свіжим оком на громади, знайти найсміливіших публічних креативних людей та почати комунікацію.
Переосмислення досліджень часково відбулося у період підготовки до виставки, візуально-наративної презентації яскавих особливостей громад; теоретичні питання, що постали у процесі досліджень були винесені на публічне обговорення на нетворкінговій події; робота над осмисленням результатів досі триває і точно матиме продовження.
Про свої підходи у роботі, роздуми про культурну спадщину та рефлексії на програму поділились наші учасники в коротких інтерв’ю.
Люся Ничай. Шукаємо лагідні методи відновлення ідентичностей.
Люся Ничай. Шукаємо лагідні методи відновлення ідентичностей.
Кураторка мистецьких проектів, художниця, мистецтвознавиця, координатора проєктів ГО «Конгрес активістів культури» авторка та координаторка напряму «АРТ Мобільність України». Кураторка проекту «Мистецька Резиденція імені Назарія Войтовича», Асоційована мисткиня “D6: Culture in transit”, Тернопіль, Київ, Ньюкасл.
Працює з мистецькими проєктами та міжнародними коллабораціями між Україною та Великобританією. Шукає яскраві кейси в українському культурному та мистецькому середовищі, аби адвокувати важливість України закордоном.
Кураторка мистецьких проектів, художниця, мистецтвознавиця, координатора проєктів ГО «Конгрес активістів культури» авторка та координаторка напряму «АРТ Мобільність України». Кураторка проекту «Мистецька Резиденція імені Назарія Войтовича», Асоційована мисткиня “D6: Culture in transit”, Тернопіль, Київ, Ньюкасл.
Працює з мистецькими проєктами та міжнародними коллабораціями між Україною та Великобританією. Шукає яскраві кейси в українському культурному та мистецькому середовищі, аби адвокувати важливість України закордоном.
Роксолана Дудка. Україна це - я!
Роксолана Дудка. Україна це - я!
Міжсекторальна мисткиня, докторка філософії з дизайну, кандидатка мистецтвознавства, доцентка кафедри дизайну Луцького національного технічного університету, Полтава.
Крізь себе пропускає реальність, аби переосмислювати контексти, вивчає ідентичності та способи ідентифікації.
Міжсекторальна мисткиня, докторка філософії з дизайну, кандидатка мистецтвознавства, доцентка кафедри дизайну Луцького національного технічного університету, Полтава.
Крізь себе пропускає реальність, аби переосмислювати контексти, вивчає ідентичності та способи ідентифікації.
Вартан Маркар’ян. Створює цифрові роботи які рефлексують на місця в яких побував.
Вартан Маркар’ян. Створює цифрові роботи які рефлексують на місця в яких побував.
Міждисциплінарний художник, чия творча практика охоплює широкий спектр художніх медіа, включаючи живопис, графіку, інсталяцію, відео та віртуальну реальність (VR), Полтава.
Працює з темами екологічних та соціальних загроз та викликів. Через цифрові медіуми занурює глядача в імерсивні досвіди, створює атмосферні відео та матеріальні інсталяції.
Міждисциплінарний художник, чия творча практика охоплює широкий спектр художніх медіа, включаючи живопис, графіку, інсталяцію, відео та віртуальну реальність (VR), Полтава.
Працює з темами екологічних та соціальних загроз та викликів. Через цифрові медіуми занурює глядача в імерсивні досвіди, створює атмосферні відео та матеріальні інсталяції.
Олександр Столовий. В Україні відчувається потреба розкрити різноманітність нашої культури.
Олександр Столовий. В Україні відчувається потреба розкрити різноманітність нашої культури.
Сертифікований архітектор, урбаніст, дослідник села та письменник. Автор книги “Оринин. Роман про стелепного чоловіка.” Головний архітектор проєктів, Керівник архітектурної майстерні Асім та партер архітектурної компанії “Архіматика”, Київ.
Сертифікований архітектор, урбаніст, дослідник села та письменник. Автор книги “Оринин. Роман про стелепного чоловіка.” Головний архітектор проєктів, Керівник архітектурної майстерні Асім та партер архітектурної компанії “Архіматика”, Київ.
Ірина Каць. Кожна людина є носієм безцінних знань, вмінь і традицій.
Ірина Каць. Кожна людина є носієм безцінних знань, вмінь і традицій.
Ірина Каць - менеджерка культури, дослідниця, засновниця та голова ГО Культурний ді@лог. Співавторка та тренерка освітніх програм «Академія культурного лідера» (2018-2021) та "Лабораторія культурної трансформації" (з 2022 року), що підтримується Goethe-Institut в Україні та Міністерством культури та інформаційної політики України. З 2018 року у своїй професійній діяльності фокусується на питаннях нематеріальної культурної спадщини та її потенціалі для сталого розвитку громад.
Ірина Каць - менеджерка культури, дослідниця, засновниця та голова ГО Культурний ді@лог. Співавторка та тренерка освітніх програм «Академія культурного лідера» (2018-2021) та "Лабораторія культурної трансформації" (з 2022 року), що підтримується Goethe-Institut в Україні та Міністерством культури та інформаційної політики України. З 2018 року у своїй професійній діяльності фокусується на питаннях нематеріальної культурної спадщини та її потенціалі для сталого розвитку громад.
Про результати
Про результати
«Кут 772. СКАРБИ». Виставка.
«Кут 772. СКАРБИ».
Виставка.
За результами дослідження вібулась виставка у одному із залів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського ( https://www.facebook.com/pkmvk), котрий став символічним доповненням до ідеї збереження та відновлення, основну будівлю музею з 2021 року зачинено для відвідувачів у зв’язку з реконструкцією. Неймовірні стіни музею додали особливої атмосфери, а експозиційна свобода принесена у стіни зали, розкриває значення живої нематеріальної культурної спадщини. Куратока виставки дуже вдячна за співпрацю та сприяння реалізації виставки команді музею та департаменту культури Полтавської ОВА.
Разом із кураторкою Люсьою Ничай, митці Роксолана Дудка та Вартан Маркарʼян та архітектор і письменник Олександр Столовий створили арт-обʼєкти в продовження досліджень, висловлюючи враження та занепокоєння, погляди в минуле та майбутнє.
Основою для цих рефлексій стала творчість місцевих та заїжджих художників та майстрів. В експозиції представлено ряд артефактів, котрі і є доказовою базою дослідження контексту Збаразькоі та Краснокутськоі громад.
Серед «Скарбів» можна було експоновано оригінальні артефакти родин ковалів Міщенків та майстрині по бісеру Галини Михальської, абстрактний живопис Сергія Декалюка та документальне відео Світлани Погасій лемківської пісні у виконанні Віктора Мандзюка.
Роботи з колекції Мистецької резиденції їм.Назарія Войтовича, резидентів програм 2017-22 років: Олександри Павловської, Роксолани Угринюк, ТхТ групи, Володимира Шумило.
Та роботи друзів простору затій «Брати»: Люби Попової, Олени Мойсеєнко, Олени та Анни Спірідонових, Вʼячеслава Нікітченко, Олексія Васильєва.
Центральна інсталяція виконана з саманових блоків виконаних В’ячеславом Нікітченко за власною сучасною технологією.
За результами дослідження вібулась виставка у одному із залів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського ( https://www.facebook.com/pkmvk), котрий став символічним доповненням до ідеї збереження та відновлення, основну будівлю музею з 2021 року зачинено для відвідувачів у зв’язку з реконструкцією. Неймовірні стіни музею додали особливої атмосфери, а експозиційна свобода принесена у стіни зали, розкриває значення живої нематеріальної культурної спадщини. Куратока виставки дуже вдячна за співпрацю та сприяння реалізації виставки команді музею та департаменту культури Полтавської ОВА.
Разом із кураторкою Люсьою Ничай, митці Роксолана Дудка та Вартан Маркарʼян та архітектор і письменник Олександр Столовий створили арт-обʼєкти в продовження досліджень, висловлюючи враження та занепокоєння, погляди в минуле та майбутнє.
Основою для цих рефлексій стала творчість місцевих та заїжджих художників та майстрів. В експозиції представлено ряд артефактів, котрі і є доказовою базою дослідження контексту Збаразькоі та Краснокутськоі громад.
Серед «Скарбів» можна було експоновано оригінальні артефакти родин ковалів Міщенків та майстрині по бісеру Галини Михальської, абстрактний живопис Сергія Декалюка та документальне відео Світлани Погасій лемківської пісні у виконанні Віктора Мандзюка.
Роботи з колекції Мистецької резиденції їм.Назарія Войтовича, резидентів програм 2017-22 років: Олександри Павловської, Роксолани Угринюк, ТхТ групи, Володимира Шумило.
Та роботи друзів простору затій «Брати»: Люби Попової, Олени Мойсеєнко, Олени та Анни Спірідонових, Вʼячеслава Нікітченко, Олексія Васильєва.
Центральна інсталяція виконана з саманових блоків виконаних В’ячеславом Нікітченко за власною сучасною технологією.
Нетворкінгова подія
Нетворкінгова подія
Нетворкінгова подія - це теоретично-практична зустріч дослідників, архітекторів, митців та практиків у сфері культурної спадщини, для формування спільного розуміння та намацування істин про живу - нематеріальну культурну - спадщину актуальну сьогодні.
Деталі про подію дивіться тут.
Нетворкінгова подія - це теоретично-практична зустріч дослідників, архітекторів, митців та практиків у сфері культурної спадщини, для формування спільного розуміння та намацування істин про живу - нематеріальну культурну - спадщину актуальну сьогодні.
Деталі про подію дивіться тут.
Корисні матеріали
Кут 772. Лекція "Село 1.0". Олександр Столовий. 2024
© 2024 КУТ-777. Всі права захищені.
© 2024 КУТ-777. Всі права захищені.
© 2024 КУТ-777. Всі права захищені.
Корисні матеріали
Кут 772. Лекція "Село 1.0". Олександр Столовий. 2024